• Olena Reynat

Ще зійде кинуте насіння козацьких вольностей

290-річчю з дня народження Микити Коржа присвячується...

13 червня на могилі славетного козака-запорожця М.Л.Коржа у селі Сурсько-Михайлівка зібралися представники Солонянської громади: з відділу культури Шаровська М.Б., ветеранський клуб музею історії Солоного з директором Данильченко Н.В., члени клубу «Ріднокрай» м.Дніпро на чолі зі знаменитим журналістом М.Чабаном, головний редактор газети «Вперед» Кулик Л.О., місцевий староста Сокур В.І., працівники будинку культури і юні краєзнавці Тетяна Латай і Кирило Габор, щоб вшанувати його пам’ять молитвою, добрим словом і корисними справами.


Микита Корж не любив земної слави, Бог знає наші справи, одне хочеться – жити по совісті і кріпко вірувати, пам’ятати своє коріння, бо хто ж нас буде пам’ятати? Вивчаючи Божі закони, і дотримуючись заповітів наших дідів-козаків, будемо жити мирно і щасливо, допомогати один одному, розкривати свої таланти і ділитися цією радістю.

Всі поклали квіти на могилу засновника нашого села, а Кирило Габор салютував з гвинтівки.


Данильченко Н.В. зачитала вірш до проєкту «Коржева Січ» Зінаїди Дем’янівни Грушко-Колінько, присвячений Олександру Пластуну:

Його покликав Корж

І він на поклик той озвався.

Приїхав у це село

І в нього закохався.

Веселий трудівник,

Він все умів робити -

Доглянути тварин,

І землю обробити,

Та й змайструвати все,

Що треба у господі,

Щоб і в хліву водилося,

Й росло на огороді.

На дворищі старому

Нову хату збудував.

Та рано овдовів,

У горі ж рук не склав,

Лиш в нову хату

Перейти не поспішав -

Самому сумно

І не затишно в оселі.

Та бачились у сні

Ще витівки веселі.

Бог допоміг йому,

Нову сім’ю створити,

Щоби було для кого

Працювати й жити.

Тож двоє небайдужих

Музей Коржа створили,

Микити пам’ять

Додала їм сили.

Господь послав на поміч

Однодумців щирих.

І закрутилася

нова незвична справа –

Відновлювалася

козацька честь і слава.

В столітній хаті

Дух козацький відродився,

В зимівнику цьому

Музей Коржа відкрився.

Пластун з Наталею

І дружна їх громада

Збирали артефакти

Речові й духовні,

Кімнати стали

Експонатів повні;

Ікон, картин, речей

І меблів старовинних,

Понад усім цим

Дух Коржа витав,

А предок його

Добрій справі помагав.

Уже відвідувачів

Щедро пригощають

Капусняком з коржами,

У чашки узвару наливають,

Про давні звичаї

Гостям розповідають,

І під баян дзвінких

Пісень співають.

Багато справ в господі

Зроблено доладно

Руками Пластуна

І друзів вірних вправних.

В клопотах праведних

Текли і ночі й дні,

Під настрій творчий,

Жарти і пісні.

Та вік бере своє;

І Пластуна не стало...

Та він живе в ділах,

Яких зробив немало.

Музей живе,

Господарює в ньому

Наталія з друзями.

А над музеєм –

Божа благодать,

І ангелів небесних

ціла рать.

Відвідали могилу козака Олександра Пластуна, поклонились вдячно за його справи. Всі були запрошені на обід у Живий музей, приготовлений за рецептами кухаря і знахаря Микити Леонтійовича Коржа. Дякуємо за участь і сердечну доброту достойним нащадкам і землякам: Коржу О.Л., Кравченку В.Я.

Уважно слухали живий голос Зінаїди Дем’янівни Грушко-Колінько, як настанову:

Живіть і дякуйте щоденно за цю можливість небесам

А в душах майте достеменно непереможний Божий Храм.

Не вносьте в Храм цей зла ні крихти! Хай зрада омине ваш дім,

Не треба Вишнього судити, хай каяття дозріє в нім.

Живіть по совісті, по правді й не жалкуйте доброти,

Її побільша й у вашім храмі і буде легше біль знести.

Душа освятиться любов’ю, в ній ясне сонечко сяйне,

Воюйте словом , а не кров’ю, та зрідка згадуйте мене.

І наостанок, хочеться побажати, щоб ми постійно пам’ятали своїх справжніх героїв, які обжили нашу місцевість, були сильні духом Православної віри: це Микита Корж зі своїми побратимами, Гнат Каплун, який тут жив, тут і похований, Лазарь Глоба, Андрій Токар, Антін Крошко та славний старшина Яків Качалов – з ними Корж Микита пройшов Січову школу і відродження основ громадськості нашої місцевості (будували церкви, відкривали фабрики, ставили млини, насаджували сади, облагороджували землі для розорювання і робили багато-багато ще добрих справ).

Наталія СЕМЕНОВА

84 перегляд0 коментар