Olena Reynat
Ще зійде кинуте насіння козацьких вольностей
290-річчю з дня народження Микити Коржа присвячується...
13 червня на могилі славетного козака-запорожця М.Л.Коржа у селі Сурсько-Михайлівка зібралися представники Солонянської громади: з відділу культури Шаровська М.Б., ветеранський клуб музею історії Солоного з директором Данильченко Н.В., члени клубу «Ріднокрай» м.Дніпро на чолі зі знаменитим журналістом М.Чабаном, головний редактор газети «Вперед» Кулик Л.О., місцевий староста Сокур В.І., працівники будинку культури і юні краєзнавці Тетяна Латай і Кирило Габор, щоб вшанувати його пам’ять молитвою, добрим словом і корисними справами.

Микита Корж не любив земної слави, Бог знає наші справи, одне хочеться – жити по совісті і кріпко вірувати, пам’ятати своє коріння, бо хто ж нас буде пам’ятати? Вивчаючи Божі закони, і дотримуючись заповітів наших дідів-козаків, будемо жити мирно і щасливо, допомогати один одному, розкривати свої таланти і ділитися цією радістю.
Всі поклали квіти на могилу засновника нашого села, а Кирило Габор салютував з гвинтівки.

Данильченко Н.В. зачитала вірш до проєкту «Коржева Січ» Зінаїди Дем’янівни Грушко-Колінько, присвячений Олександру Пластуну:
Його покликав Корж
І він на поклик той озвався.
Приїхав у це село
І в нього закохався.
Веселий трудівник,
Він все умів робити -
Доглянути тварин,
І землю обробити,
Та й змайструвати все,
Що треба у господі,
Щоб і в хліву водилося,
Й росло на огороді.
На дворищі старому
Нову хату збудував.
Та рано овдовів,
У горі ж рук не склав,
Лиш в нову хату
Перейти не поспішав -
Самому сумно
І не затишно в оселі.
Та бачились у сні
Ще витівки веселі.
Бог допоміг йому,
Нову сім’ю створити,
Щоби було для кого
Працювати й жити.
Тож двоє небайдужих
Музей Коржа створили,
Микити пам’ять
Додала їм сили.
Господь послав на поміч
Однодумців щирих.
І закрутилася
нова незвична справа –
Відновлювалася
козацька честь і слава.
В столітній хаті
Дух козацький відродився,
В зимівнику цьому
Музей Коржа відкрився.
Пластун з Наталею
І дружна їх громада
Збирали артефакти
Речові й духовні,
Кімнати стали
Експонатів повні;
Ікон, картин, речей
І меблів старовинних,
Понад усім цим
Дух Коржа витав,
А предок його
Добрій справі помагав.
Уже відвідувачів
Щедро пригощають
Капусняком з коржами,
У чашки узвару наливають,
Про давні звичаї
Гостям розповідають,
І під баян дзвінких
Пісень співають.
Багато справ в господі
Зроблено доладно
Руками Пластуна
І друзів вірних вправних.
В клопотах праведних
Текли і ночі й дні,
Під настрій творчий,
Жарти і пісні.
Та вік бере своє;
І Пластуна не стало...
Та він живе в ділах,
Яких зробив немало.
Музей живе,
Господарює в ньому
Наталія з друзями.
А над музеєм –
Божа благодать,
І ангелів небесних
ціла рать.
Відвідали могилу козака Олександра Пластуна, поклонились вдячно за його справи. Всі були запрошені на обід у Живий музей, приготовлений за рецептами кухаря і знахаря Микити Леонтійовича Коржа. Дякуємо за участь і сердечну доброту достойним нащадкам і землякам: Коржу О.Л., Кравченку В.Я.
Уважно слухали живий голос Зінаїди Дем’янівни Грушко-Колінько, як настанову:
Живіть і дякуйте щоденно за цю можливість небесам
А в душах майте достеменно непереможний Божий Храм.
Не вносьте в Храм цей зла ні крихти! Хай зрада омине ваш дім,
Не треба Вишнього судити, хай каяття дозріє в нім.
Живіть по совісті, по правді й не жалкуйте доброти,
Її побільша й у вашім храмі і буде легше біль знести.
Душа освятиться любов’ю, в ній ясне сонечко сяйне,
Воюйте словом , а не кров’ю, та зрідка згадуйте мене.
І наостанок, хочеться побажати, щоб ми постійно пам’ятали своїх справжніх героїв, які обжили нашу місцевість, були сильні духом Православної віри: це Микита Корж зі своїми побратимами, Гнат Каплун, який тут жив, тут і похований, Лазарь Глоба, Андрій Токар, Антін Крошко та славний старшина Яків Качалов – з ними Корж Микита пройшов Січову школу і відродження основ громадськості нашої місцевості (будували церкви, відкривали фабрики, ставили млини, насаджували сади, облагороджували землі для розорювання і робили багато-багато ще добрих справ).
Наталія СЕМЕНОВА