Щоб водилися косулі й кабани

Українському товариству мисливців і рибалок незабаром 100 років

Вікова історія створення та діяльності на Солонянщині товариства мисливців і рибалок покрита сивою давниною. Про окремі її рядки залишилося дуже мало відомостей. А все тому, що нашою територією ніщивним котком прокотилася Друга світова війна. Перед наступаючим ворогом було вивезено за невідомими адресами всі архівні документи. У тому числі і районної спілки. Не виключена можливість, що папери просто спалили, аби ті не дісталися загарбнику.


Багато чоловічого населення загинуло на фронтах. Відступаючий ворог палив села і плюндрував землю, начиняючи її вибухонебезпечними предметами. У степ, до лісосмуг було страшно й виходити, міни, нерозірвані снаряди валялися просто під ногами. Ночами за селом чулося завивання вовчих зграй.

Саме за таких непростих умов у далекому 1948 році житель райцентру Солоне Горб Павло Феофанович взявся за організацію мисливських колективів. А «офіс» районної організації розмістився безпосередньо у його власній старенькій хаті. Саме там і проводили, за необхідністю, свої збори мисливці.





Лише у 1972 році, за підтримки партійних органів, товариству було виділено будинок за адресою: вул.Кірова, 57. Тут контора знаходиться і понині.

Згодом районну організацію УТМР у різні роки очолювали Литвин Іван Дмитрович, Охріменко Олександр Дмитрович, Шатько Владислав Володимирович. Кожний із них вніс особистий вагомий внесок у розбудову товариства. Адже на Солонянщині воно здобуло собі високий авторитет. Односельчани зрозуміли: мисливець – це не той, хто лише натискує на курок рушниці, а насамперед людина, що піклується про фауну рідного краю, її різноманіття. Примножує, оберігає.

Серед авторитетних членів товариства – Гробов Олексій Тимофійович з с.Промінь, солоняни Риков Микола Семенович, Костенко Микола Іванович. Їм вже за 80, але все рівно крокують в ногу разом з молодшими колегами, служать для них прикладом.

Територія мисливських угідь велика – 144,4 тисячі гектарів. Належний порядок на ній створюють 15 штатних єгерів. Серед кращих тут В.П.Вершок, який працює на території с.Багате, В.М.Некрасов – с.Промінь, В.О.Охріменко – с.Письмечеве, с.Безбородькове, с-ще Солоне, А.В.Ремез – с-ще Новопокровка. В.К.Злидар – с.Широке, с.Тритузне, С.М.Серебряков – с.Іверське. Але їхня успішна робота неможлива без дієвої підтримки первинних колективів. І це добре розуміють мисливці села Новомар’ївки, яких очолює Прядко В’ячеслав Леонідович, с.Багате – Бєлих Олександр Вікторович, сел.Солоне – Малий Сергій Семенович.

Всього ж на Солонянщині успішно діє 24 первинних колективи УТМР, які об’єднують у свої рядах 829 членів. Десять з них, окрім полювання, полюбляють ще й рибальство, мають відповідне посвідчення про реєстрацію.

Коли настає пора розчохлити свої рушниці і вийти на полювання, більшість членів товариства, безумовно, користаються такою можливістю. Вона дозволяє частіше бувати на природі, відчути її красу і неповторність. Зробити влучний постріл та поспілкуватися з колегами, навіть похизуватися трофеями. Але упродовж року ведеться й інша робота, зовні непомітна сторонній людині - підтримка птаства, диких тварин. І особливо у складний період.

Приміром, зима – сувора пора для диких тварин. Багато джерел їжі вже вичерпалися, або ж засипані снігом. Птахів підгодувати легше, оскільки вони не потребують дороговартісних кормів. А ось тварини допомоги, підтримки просто потребують. Зокрема, косулі, дикі кабани. І вони не залишаються поза увагою дбайливих мисливців. На території лісових насаджень заздалегідь, ще влітку, обладнуються спеціальні годівниці з навісами. Під час сніжної зими туди вивозиться заготовлене раніше сіно, віники з листям, зерно. Для косуль – ще й сіль-лизунець, яка відіграє важливу роль у їхньому травленні.

Для диких кабанів вже інший раціон. Ті полюбляють кукурудзу, овочі, зернові відходи. Встановлення камер нічного спостереження дає можливість визначити кількість тварин на певній території, їхній стан. А ще зрозуміти: місця підгодовування з усією обережністю, але постійно відвідуються тваринами, вони неабияк допомагають їм добре, комфортніше перезимувати. І це радує.

Важлива увага приділяється боротьбі із бракон’єрством. Навіть підпалення старого, сухого очерету на ставках, у низинах поблизу річок Мокра Сура, Комишувата Сура може неабияк зашкодити тваринному світу. Що вже тоді говорити про незаконний відстріл. Особливо це стосується косуль, поголів’я яких відновлюється не швидко, кабанів.

Принести додому після полювання фазана у яскравому вбранні приємна подія для кожного мисливця. Але щоб поголів’я цих красивих птахів не зменшувалося, проводиться велика робота багатьма активістами, любителями природи. Наприклад, житель с.Тритузне Семенов Володимир Семенович власноруч купив і випустив на території навколишніх угідь одразу 70 фазанів. Вони дуже добре акліматизувалися, дали потомство. В селі Малозахариному таку ж саму добру справу зробив Чумак Валерій Васильович, який за власний кошт придбав і згодом випустив у лісосмузі, на невгіддях 35 підрослих фазанів.

Справжніми помічниками, надійними спонсорами у справі розвитку флори та фауни на території мисливського товариства Солонянщини є Юрченко Юрій Сергійович, Шевяков Едуард Анатолійович, Прохоренко Василь Анатолійович, Пенєгін Олег Миколайович. Завдяки їхньому старанню поблизу села Богданівка випустили на волю 360 фазанів. І подібні вчинки неабияк примножують природні ресурси, багатство нашого рідного краю.


Віталій ШАТЬКО, в.о. голови Солонянської

організації УТМР

23 перегляд0 коментар