• Olena Reynat

Щоб не ставали вбивцями дерева

Дерево - наш друг і захисник. А скільки добрих почуттів викликають у людини тільки згадки про тендітну берізку, могутній дуб, неповторну липу, красуню ялину, височенну пірамідальну тополю… Ой, де мій баян, так і хочеться заграти і заспівати «Ой, на горі два дубки». Всякі дерева у нас ростуть. Наші двори, вулиці, різні майданчики, адмінбудівлі, житлові масиви ми завжди намагаємося одягти в зелені шати. З кожним роком вони розростаються, набувають солідного росту і віку. Частенько саме це стає серйозною проблемою в наших населених пунктах. Звичайно, хто поскупився виписати газету «ВПЕРЕД», той не дізнається про що піде мова далі. А жаль. Хоча дехто з таких може сміливо сказати: «Ми й так знаємо, що озеленення наших вулиць, дворів - тема, що ніколи не втрачає актуальності». Що ж, думка правильна, але далі поведемо розмову з читачем про інше.

Уявіть таке: вночі зашеленів вітер, який не тільки почухрав листя, а й повикручував гілляки, поклав навіть на землю вивернуті з корінням дерева... Крім цього вони пошкоджують електролінії, падають на дахи будинків. Трапляється і таке, коли дерева стають вбивцями людей. Ось чому сьогодні за сприятливих умов необхідно зробити «ревізію» усіх дерев і по кожному винести окремо рішення. Особливу увагу при цьому слід звернути на аварійний стан «старожилів». Бо саме вони стають найбільшою загрозою під час шквальних вітрів, злив, снігопадів.


А тепер поглянемо на запропонований фотознімок. Дехто, мабуть, дивиться на нього і переймається глибоким співчуттям до спиляних гілок, які падають на асфальт з височенної тополі, що в Солоному біля автостанції. Ні, це не якась дурна затія. А робиться те, що треба робити. Навіть важко уявити, якою б бідою обернулося її падіння на цій території. Тут хочу підкреслити: ми почали краще дивитися і придивлятися на цю проблему. Але зазначу - ще не скрізь. З цього приводу варто і таке нагадати: дерева висаджувати потрібно, але робити це треба правильно. Спочатку огляньте місце, де збираєтеся посадити дерево і саме яке. Бо не встигли посадити, а його гілки вже торкаються електроліній.

Пригадайте хоча б кілька українських пісень: «Ой, у полі дві тополі», «В кінці греблі шумлять верби», «Ясени, ясени бачу вас за селом край дороги»…

Як бачите, раніше саджали дерева там, де ними можна було помилуватися і побачити їх довголітніми, а головне те, що там нікому і ні чим не загрожували. Тому давайте зелених друзів саджати не хаотично, де кому заманеться, а там, де вони нікому не будуть навіювати передчуття лиха.

Григорій ПЕТРЕНКО, громадський кореспондент

7 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі