• Olena Reynat

Яке майбутнє нашого села?

На цю важливу тему міркує директор ПАФ «Січ» С.І.Яремко

- Кому з моїх земляків, жителів не лише Письмечевого, а тепер вже й Тритузного, Пшеничного, не хочеться жити заможно, благополучно й щасливо? Це запитання виглядає в якійсь мірі риторичним. Наші люди просто заслужили на кращу долю, - вважає Степан Іванович.

- Сказано не лише красиво, а й переконливо. Адже самі багато доброго зробили для жителів нашого Солонянського краю.


- Хочете заспівати мені дифірамби?

- Чому так? Давайте візьмемо навіть питання газифікації населених пунктів, коли очолювали Письмечівську сільську раду.

- То був справді незвичний час. Коли ще працював керівником інженерної служби колгоспу, навів тісні зв’язки з дирекцією Нікопольського Південнотрубного заводу, іншими спонсорами, які активно сприяли дальшому розвитку села. І це була просто неоціненна допомога. Бо газифікація вимагала не лише фінансових затрат, а ще й наявності головного елементу справи – труб.

- І цю справу вдалося організувати?

- Варто пригадати той час. Підключення газопроводу проводили з боку села Миколай-Поле Запорізького району сусідньої області. В результаті так зване «голубе паливо» дійшло до Широкого, Новопокровки. Ну і, звичайно ж, до Письмечевого.

- Дійсно, широкий розмах.