Який футбол без глядачів?

Останнє рішення Кабміну, яке послаблює карантин і дозволяє проведення спортивних заходів за участі до 50 осіб, але без глядачів, не зовсім зрозуміле сільським уболівальникам Солонянщини. Мабуть, що писалося для таких стадіонів, як «Дніпро-Арена». Там його реалізувати просто. Достатньо лише закрити турнікети споруди, що добре огороджена. А як бути із сільським футболом?

Уявімо ситуацію. Стадіон розташований на толоці край села Аполлонівки. Люди, які дуже скучили за спортивним видовищем, прийшли подивитися гру своєї улюбленої команди. Хто насмілиться взяти на себе таку місію, щоб розігнати односельчан? І якою буде реакція останніх?

На сільських стадіонах збираються не тисячі людей, як це може бути у великих містах, а лише десятки. Їхнє скупчення незначне. Як бачимо, постановою кабміну таке забороняється.

Тепер про інше. Припустимо, треба провести більш масштабний спортивний захід, аніж футбольний матч. Участь у ньому візьмуть не 50 осіб, а 60 чи 70. Що це міняє? Так ні, у подібному випадку потрібен дозвіл Міністерства охорони здоров’я. Треба з Солоного до Києва надсилати якісь документи, погоджувати ситуацію. А скільки таких райцентрів по Україні?! Абсурдність деяких рішень уряду викликає подив.

Тепер короткий екскурс до історії. Найстарішим кубком Солонянщини є популярний турнір на приз героя-земляка В.П.Юбкіна. Він бере свій початок з 1971 року. А фінал традиційно відбувається на День Перемоги 9 травня. Вперше за свою історію його ще не розіграно. Та сільські футболісти не втрачають надії і оптимізму.

На архівному фото – володар Кубка 2014 року ФК «Солоне». Приз переможцям вручив рідний брат героя, Іван Павлович Юбкін. Хвилюючі моменти змагань, які надовго залишаються у пам’яті їх учасників.

М.ТКАЧУК, голова РО ВФСТ «Колос»


5 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі