• Olena Reynat

Як колгосп став мільйонером?

Про славну трудову історію Солонянщини

Продовження. Початок у №№ 20, 21 від 22 та 29 травня ц.р.

На МТФ №2 в с.Наталівка трудилися доярки Є.Л.Буравська, В.І.Ладна, яких було відзначено високими державними нагородами, Н.Г.Козир, В.П.Ладна, А.Г.Карпович, П.Л.Коваль, В.Т.Філіпова, К.Г.Штефан, Л.Ф.Баштаненко, Г.В.Брик, Г.В.Лойко, Н.Г.Холодовська, Н.Я.Тищенко, Л.Н.Собильська, Г.М.Кухар, Н.М.Трайдук, телятниці Г.Г.Трайдук, М.Г.Удала, З.І.Штефан, Л.Г.Ушпік, М.Т.Харенко, Т.Г.Тищенко, технік штучного осіменіння В.Г.Трайдук, лаборант К.Г.Косенко, ветфельдшер Ф.Я.Тищенко, працівники по завантаженню кормів Б.Г.Тищенко, І.Г.Козир, В.І.Кухар, М.К.Ладний, механізатори А.О.Собильський, Г.К.Ладний, завідуюча профілакторієм М.М.Трайдук, кухарка Л.А.Собильська, охоронець А.М.Трайдук. А як не згадати бригадира з відгодівлі ВРХ Твардовського Захара Тимофійовича, обліковця бригади №2 Грисенко Марію Павлівну.

Всі ці люди, кожний на своєму місці, самовідданою працею творили загальний достаток рідного колгоспу і свого села.



А тепер поговоримо про майстрів рослинницької галузі. У ті роки державний план хлібоздачі становив 3650 тонн. Щоб нарощувати і далі виробництво зерна, головний агроном Терещенко Іван Михайлович разом зі своїм механізаторським колективом запровадив усі необхідні агротехнічні заходи. Перед посівом озимих зерно обов’язково протруювалося. Вносили комплексні добрива, нітрофос, аміачну селітру, суперфосфат та проводили весняне підживлення озимих. Застосування «ерадикану» при сівбі соняшнику дозволило вперше в історії колгоспу одержати по 26 центнерів насіння з гектара. Посів озимини перехресним методом також дав високу врожайність – 65 центнерів на площі 70 гектарів. Проте він в господарстві не прижився.

Після закінчення жнив колгоспникам видавали по 1 кілограму зерна на кожний зароблений карбованець. Проводили закладку посівного матеріалу високої репродукції. В результаті для повноцінного забезпечення тваринництва концкормами залишалося близько 300 тонн зерна. Цього було замало.





Шукалися різноманітні шляхи підвищення прибутковості рослинництва. За звичайну пшеницю держава платила по 7,60 карбованця за тонну. Ось чому ми зосередилися на вирощуванні сильної та цінної пшениці. Її ціна складала відповідно 9,88 та 8,36 карбованця за тонну. Різниця відчутна.

Це була дуже кропітка справа. Агроном насіннєвод Багорко Лідія Миколаївна постійно відбирала зразки колосків з кожного поля. В’язала їх у снопики, які потім доставлялися на дослідження до Незабудинського ХПП. Колоски обмолочувалися, зерно розмелювалося, з борошна замішувалися тістечка. І вже потім спеціальними приладами визначався вміст клейковини – 28-32% у сильної і 24-26 у цінної пшениці.

Зерно з якісних полів очищалося, на току зсипалося у окремі бурти. А на хлібоприймальне підприємство відправлялося за спеціальною накладною з червоною діагональною стрічкою. І це було суттєвою фінансовою прибавкою до колгоспної каси.

Та найголовнішим фінансовим підйомом господарства стало вирощування гібридної кукурудзи. Головний агроном управління сільського господарства М.Н.Дмитрієв цю справу в районі доручав не аби кому. Тільки наша агрослужба це робила, мабуть, краще за інших.

Для отримання гібридів «Краснодарський-436», «Дніпровський-320» першого покоління застосовувалася спеціальна схема посіву – 2 рядки батьківської і поруч 4 рядки материнської форми, які потім збиралися роздільно.

Гібрид першого покоління перебирався, доочищувався на току. Займалися цим переважно пенсіонери. Наприклад, Дарчич Текля переочищувала за день по 3 тонни качанів. Активно займалася цією роботою і моя мама Багорко Марія Карпівна.

Тепер про фінансовий результат. За тонну гібридної кукурудзи держава платила 900 карбованців (!). Крім того, отоварювала безкоштовно комбікормом з розрахунку 2 тонни за одну тонну кукурудзи. Давайте помножимо все це на 500 тонн плану. Ось звідки взявся наступний мільйонний прибуток колгоспу.

Давайте згадаємо кращих представників механізаторської гвардії, які невтомними руками творили наш спільний достаток, займали перші місця на збиранні ранніх зернових, виконували інші невідкладні роботи по господарству. Це Г.І.Піднебесний, Г.П.Мелещенко, К.А.Кисіль, Ф.Н.Гноєвець, М.А.Демченко, І.Т.Власенко, В.В.Корогод, А.В.Горнатко, В.А.Носко, І.М.Косенко, І.М.Нанкевич, А.Г.Одновол, І.О.Пелих, М.М.Шепілов, В.М.Шматко, В.Н.Шевченко, М.П.Кононенко, П.М.Колковий, В.В.Гноєвець, В.К.Григоренко, О.О.Собильський, Г.Я.Тищенко, А.Н.Мелещенко, В.І.Ладний, І.Л.Удалий, Л.С.Собильський, О.О.Грисенко, Л.О.Штефан, М.М.Холодовський, І.Я.Тищенко, К.П.Злиденко, С.В.Самарець, Л.В.Філіпов, А.Ф.Дунда, В.М.Трайдук, Л.М.Ладний, С.І.Мокіч, В.П.Харенко, М.Г.Ладний. Честь їм і хвала!

Гібридну кукурудзу відправили до хлібоприймального підприємства. А що робити з іншою, товарною? Вона зберігалася просто неба. За допомогою шефів, а це був завод імені Бабушкіна (директор А.Є.Дубина), змонтували сушильну установку з авіаційним реактивним двигуном. Конструкція одночасно вміщала до 500 тонн качанів.

Далі буде.

80 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі