• Olena Reynat

Як колгосп став мільйонером?

Продовження. Початок у №№ 20-22 від 22, 29 травня та 5 червня ц.р.

Пригадую далекий 1984 рік. Погодні умови погіршилися, пішов дощ. Треба рятувати кукурудзу. Не дивлячись, що це був святковий тоді день 7 листопада, зібрав людей – О.П.Педенка, П.І.Дворніченка, В.Ю.Грабка, М.Г.Тищенка, В.В.Самарця. Тракторист Максим Коник разом І.М.Дворніченком валом відбору потужностей Т-75 запустили реактивний двигун. Гуркіт стояв ніби на космодромі. Розпечений вихлоп газів почав сушити кукурудзу.

Цей процес тривав у три зміни впродовж кількох днів не припиняючись. Пригадую, будять мене у другій годині ночі: вийшов з ладу підшипник на кукурудзяній лінії. Довелося підняти комірника зі складу запчастин, пенсіонера П.І.Дворніченка, Потрібний підшипник таки знайшли. І через годину уся лінія була знову в роботі.

Зроблю невеличке пояснення. В селі Незабудине було одразу п’ятеро Дворніченків. Та на особливу увагу і повагу заслуговує Іван Максимович Дворніченко, який працював ще й при Тихівському відділенні сільгосптехніки. Це був майстер на всі руки – комбайнер, тракторист, токар вищого розряду. Була ще одна характерна особливість людини – навіть взимку не одягав теплого одягу. Ходив у піджаку, на ногах без шкарпеток гумові калоші. Отакий був наш Іван Максимович!

8 листопада ми були разом із головою М.П.Сівцовим запрошені на весілля до І.Ф.Гладкочуба, який одружував сина на красуні Оксані. Та сама із Заходу України, працювала дояркою на МТФ №1. Так от, після весілля запитує в мене Микола Пилипович:

- Що ж будемо робити з кукурудзою?

А я у відповідь:

- Кукурудзу завантажено до бурту, вже йде сушіння реактивною установкою.

На що голова немало здивувався.

Треба сказати, що у нас з Миколою Пилиповичем ніколи не виникало протиріч чи зауважень один до одного. У кожного була свою лінія в роботі, яка не пересікалася, а певні моменти взаємно вирішувалися. За всі роки роботи жодного разу не звернувся до нього на «ти». Ми не організовувал