Є така професія – служити Вітчизні

На підвіконні шкільної їдальні лежить мобільний телефон. Розмовляти по ньому ніколи. У дуже напруженому ритмі працюють наші кухарки. Шкварчить на електроплиті засмажка, парує каструля з першою стравою на обід учням. І все ж Олена В’ячеславівна Меріхова з надією поглядає на апарат. А ну, якщо зателефонує котрийсь з її синів-соколів. Для кожної матері зв’язок із дітьми, мабуть, - найприємніші моменти життя. Бо повиростали вже, розлетілися із сімейного гнізда. Аж четверо синів має Олена В’ячеславівна. Троє старших пов’язали своє майбутнє з армійською службою. Є така професія – захищати Вітчизну, служити своєму народові. Звучить ніби й пафосно, але ж правильно. Останнім часом карантин, пов’язаний з коронавірусом, притишив звуки класних кімнат. Не чути і пахощів шкільної їдальні. Вимушений простій. З приводу цього наша кухарка має власний, досить незвичний погляд: - Ось якби карантин застосували і на Донбасі, зробили перепочинок нашим хлопцям. Коли вже та війна закінчиться?! Ці материнські думки зрозумілі. Старший син Дмитро з перших днів на фронті неоголошеної війни на Сході країни. Ерудований, має дві вищі освіти. А ось присвятив себе армії. У складі 25-ї повітряно-десантної бригади старший лейтенант виконував найвідповідальніші завдання командування. За що вже має не одну бойову нагороду. Командуючи розвідротою, не раз опинявся у складних ситуаціях, які вимагали водночас і рішучих дій, і поміркованості. Бо за кожним кроком, рішенням командира стоять життя його підлеглих десантників. Завжди опікується особовим складом підрозділу, щоб той успішно виконав поставлену задачу і повернувся додому неушкодженим. Знаю Дмитра Меріхова ще зі шкільної парти. Його першими нагородами у житті стали спортивні відзнаки. Кандидат у майстри спорту з гирьового спорту та рукопашного бою, неодноразовий чемпіоном і призером області із силового багатоборства. Встиг взяти участь і у змаганнях на першість Україні, навіть чемпіонату світу. Коли випадає короткий перепочинок по службі, продовжує захищати честь Солонянського району на різних змаганнях. Наприклад, силою міцної долоні, біцепсів перемагає суперників у армрестлінгу. Молодший брат Олександр також пішов служити до армії добровольцем. У райвійськкоматі були неабияк здивовані характером, рішучістю юнака, який поставив собі за мету зодягти військову форму. І досяг її. Зараз служить у збройних силах кулеметником. Навчився мітко вражати мішені під час тренувань на полігоні. Але якщо доведеться застосувати вміння у бойовій ситуації – рука не здригнеться. Цікаву службу має і третій син Євгеній. Він зв’язківець. Ось вже на чиї дзвінки розраховує матір, так це тільки на нього. І дійсно, намагається частіше телефонувати, заспокоїти рідню у далекому тепер від служби Промені. Передає привіт і батькам, і наймолодшому брату Олегу. Той ще навчається у школі, але служить взірцем для своїх однокласників. Ще коли був у початкових класах, три роки поспіль отримував грамоти як учень, що не пропустив жодного дня за увесь навчальний рік. Активіст у спорті. На моє особисте переконання, якщо кому і треба давати почесну відзнаку «Матір-героїня», так це Олені В’ячеславівні Меріховій, яка виростила таких гарних дітей і продовжує брати участь у їх вихованні.

Леонід БІЛОУС, директор Промінської НСШ

53 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі