І стихли акорди «Гренади»...

На смарагдовому полі стадіону Солонянської школи проходить футбольний матч. Весняна днина мала б додати настрою його учасникам. Але на обличчях спортсменів можна побачити і смуток. Наближаються сороковини трагічного дня, коли саме тут перестало битися серце Бісіна Олександра Васильовича. І сьогоднішня гра – данина його пам’яті.


Зібралися не лише футболісти, які добре знали свого товариша по життю. В гості завітали також команди ветеранів колишніх Царичанського, Петриківського, Новомосковського районів, які не раз зустрічалися на майданчиках в турнірах різного ґатунку. Ще недавно брав в них участь і О.В.Бісін…

Говорити про будь-яку людину в минулому часі дуже важко. А про Олександра й поготів. Він завжди був душею компанії, вмів підтримати в ній високий тонус доброго настрою, гумору, душевності. Вірним супутником по життю була гітара.

На цьому інструменті навчився грати з самого дитинства. А в четвертому класі вже взяв участь у шкільному конкурсі художньої самодіяльності, успішно виступив з популярною тоді піснею «Гренада». Вона стала ніби перепусткою до світу вокалу. «Мы мчались, пытаясь постичь поскорей, грамматику боя, язык батарей…» дуже по-дорослому озвучував під акорди гітари відомий текст Олександр. Згодом став і лауреатом районного фестивалю «Молоді голоси»


.

Їхній двір в житловому масиві з двоповерховими будинками Солоного в роки молодості називали «Техасом». Мабуть тому, що вся молодь, яка в ньому проживала і зустрічалася, мала сучасне уявлення про життя і дружбу. В невеличкій бесідці ділилися новинами, а вечорами знову перебиралися струни гітари. Популярності набирали пісні Висоцького. Згодом в репертуарі Олександра Бісіна вже звучали й шлягери Візборна, Мітяєва.

Ми якось спробували співати дуетом під акомпанемент гармошки і гітари. На клавішному інструменті було неможливо перебудувати лади. Та Олександр настроїв по новому струни і наші пісні тепер зазвучали вже в унісон. Разом планували взяти участь в конкурсі «Грай гармонь».

Іншим захопленням Бісіна у житті був футбол. Своєрідним поштовхом до цього стало відкриття нового стадіону «Колос», який перетворився на центр справжнього дозвілля молоді. Вона тут, що називається, днювала й ночувала. Місцева команда «Темп» стала чемпіоном району в 1980 році (на фото О.Бісін стоїть другий зліва). Разом з Сергієм Малобенським, Володимиром Шуліком, Олександром Федосовим, Олександром Слісаренком та іншими партнерами свою скрипку впевнено зіграв і Олександр Бісін. У нього була гарна техніка з м’ячем, добре бачив поле і вмів своєчасно віддати пас напарникам. Згодом це вже робив у новоствореній збірній Солонянщини під керівництвом тренера Володимира Жукова. Стартовий склад того «Колосу», виграшні матчі на вщент заповненому новому стадіоні назавжди запам’яталися уболівальникам.

З плином років улюбленою грою став футзал, який знову ж таки вимагав неабиякої техніки. А вона завжди була в спортсмена. На останньому чемпіонаті, який проходив у спортивній залі Надіївської школи, Олександр, як і завжди, успішно виходив на майданчик у складі своєї команди. А йому вже було, не повірите, 65!

О.Бісін завжди скрупульозно вів вдома футбольну статистику, записував результати проведених матчів, авторів голів. І своїми нотатками залюбки поділився з Олександром Слісаренком, який створив вдома футбольний музей. Вони неабияк знадобилися для відновлення історії Солонянського спорту.

Давно виникла думка сказати на сторінках газети бодай кілька слів про товариша. Для цього на робочій флешці до комп’ютера навіть спеціальний файл створив – «Бісін». Не встиг… Світла пам’ять гарній людині!

Микола ТКАЧУК, журналіст

29 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі