Їх імена закарбував граніт

Сивий річковий туман оповиває береги Мокрої Сури. Шелестять верхівками очерета, подають голос дикі качки, що облаштовують собі гніздівля на воді. Розмірені звуки весни, яка пробивається зеленими паростками крізь пожухлу минулорічну траву. І не кожний о такій порі зверне увагу на гранітну брилу, що ледве видніється над тонким сухостоєм. Зумів її розгледіти лише мешканець Солоного Сергій Миколайович Яловенко. Він керівник фермерського господарства «Янтар-2015». Поруч з річкою, на пагорбах, знаходяться земельні ділянки, які обробляє разом з товаришами. До водного плеса ніколи й спуститися, робота ж не чекатиме. Та коли влаштував собі нарешті перекур, помітив плиту. Вона знаходиться на відстані 4-5 метрів від річки поблизу гранітного кар’єру. Це місце ще називають палеовулканом, вік якого, за думкою вчених, більше п’яти мільярдів років! Так от, на порослій зеленим мохом поверхні з’явилися викарбувані зубилом літери. Уважно приглядівся. Написане переросло у прізвища: Захаренко, Альоночкін, Санатін, Пернер. І дата – 17 серпня 1941 року. Ймовірно, це поховання воїнів, які загинули в роки Другої світової війни. Сьогодні важко сказати, за яких саме обставин все відбулося. Чи тривав поблизу запеклий бій з фашистами, які реалізовували план «бліцкригу»? А можливо ворожа авіація, яка мала на той час перевагу в повітрі, налетіла і провела бомбардування відступаючих підрозділів Червоної армії? У будь-якому випадку, хтось дбайливо поховав бійців. А ще не полінувався і зафіксував їхні прізвища на камені, щоб ті не загубилися з роками. Лише уявімо картину: сидить навшпиньки солдат і методично вистукує молотком по зубилу, карбує літеру за літерою. Дерев’яний хрест давно б згнив, перетворився від часу на трухлу. А ось граніт вистояв перед роками, що промайнули з часів війни. С.М.Яловенко не залишився байдужим до знахідки. Звернувся у листі до Солонянського селищного голови Михайла Копейка, і не лише виклав суть справи, а й вніс конкретні пропозиції: обстежити могили, провести ексгумацію тіл загиблих та перенести їх до меморіалу в селі Дніпровське з усіма військовими почестями. А для проведення цих заходів доцільно було б звернутися до спеціалізованого товариства «Пошук-Дніпро» у місті Дніпрі, яке має всі дозвільні документи, прилади, інвентар та досвід роботи з похованнями воєнного часу. Співробітники цієї організації складуть кошторис для оплати всіх видів робіт, а Солонянська селищна рада внесе відповідну суму до бюджету, щоб отримати від держави необхідні кошти на охорону культурної та історичної спадщини України відповідно до чинного законодавства. Таку ідею підтримали пошуковець-дослідник історії Другої світової війни Усенко Володимир Володимирович (м.Дніпро), краєзнавець Лутченко Наталя Захарівна, автор книги «Підпільна організація Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська», а також мати фермера, Ганна Тимофіївна Залюбовська з сел.Новопокровка. У свою чергу, Солонянський селищний голова звернувся до директора Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Л.М.Голубчик. Звідти надійшла відповідь: «На ваше звернення щодо наявності можливого поховання воїнів періоду Другої світової війни на березі р.Мокра Сура поблизу с.Аполлонівка, повідомляємо наступне. Об’єкти культурної спадщини, що перебувають на державному обліку, за вказаною адресою, відсутні. Проте, роботи з пошуку та виявлення не облікових військових поховань часів Другої світової війни тривають. На підставі отриманих фотоматеріалів можна встановити, що наземні ознаки можливої могили на поверхні не визначені, тому встановити чи містить даний об’єкт поховання (останки) можливо лише у ході натурних земляних пошукових робіт, які проводяться на підстав вимог пам’яткоохоронного законодавства. Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» проведення даних робіт можливе лише за наявності дозволу Міністерства культури, молоді та спорту України. Дозвіл видається виконавцю робіт – фізичній особі, на підставі програми, погодженої обласним органом охорони культурної спадщини. Особа, на ім’я якої виданий дозвіл, несе особисту відповідальність за дотримання норм законодавства та правил техніки безпеки під час проведення пошукових робіт, оформлення супутньої документації тощо». Складається враження, що цей текст – звичайнісінька відписка Лідії Миколаївни. Вона поінформувала, хто може дати дозвіл на проведення необхідних робіт. А ви не з цього почніть. Допоможіть розробити реальну програму і погодьте самі з собою, затвердіть її. Підкажіть прізвище виконавця. Так можна усім разом зробити важливу справу, відновити сторінки історії і подвигу народу у буремні його часи. Як бачимо, питання поки що залишається відкритим.

Микола СТЕПАНО́ВИЧ, журналіст


134 перегляд0 коментар