• Olena Reynat

2. КУПАЛАСЯ КУРКА...В ЯДУЧИХ БІЛИЛАХ

На окремих телевізійних каналах є досить популярними передачі, в яких розповідається про якість продуктів, що всім нам доводиться споживати. Таку експертизу проводять дійсно незалежні фахівці. Активно залучаються до участі в подібній процедурі і самі покупці. Факти свідчать, що тема є надзвичайно актуальною - споживання нормальної, справді їстівної їжі. Адже йдеться про здоров’я і кожної конкретної людини, і нації в цілому.


Ось лише кілька власних спостережень. В одній з торговельних точок Солоного намагаєшся дізнатися про якість м’ясних продуктів, що лежать на прилавку. За своїм зовнішнім виглядом вони явно не викликають довіри. Мовчки, запитально дивишся на продавця. І та красномовно, у заперечливій формі, хитає головою. Зрозуміло, що власник магазину, напевне, дав команду будь за що реалізувати прострочене в термінах зберігання м’ясо. Але ж продавець добре знає людей і не хоче втратити свого покупця. Вона мовчки, але чесно, дає інформацію відносно якості таких продуктів.

Інший випадок. І знову ж таки з м’ясом. Щоб не чули інші люди в приміщення магазину, запитання ставиться надзвичайно тихо:

- Чи можна це брати?

- Для вас тут сьогодні просто нічого не має… - пошепки у відповідь.

З одного боку, така інформація задовольнила і порадувала. Дійсно, не взяв додому якогось там шкідливого непотребу. Очевидно й інше: продавець знала, з ким ведеться діалог. Навіщо ж їй потім зайві проблеми? Але чи кожна людина може отримати правдиву інформацію від працівників прилавку? І як саме торговельники можуть обманути покупця? Про це і піде розмова далі.

Телевізійний сюжет з дослідницької лабораторії просто схвилював. На робочому столі лежить куряча тушка, строк зберігання якої вже давно минув. Бо вся вкрита небезпечним слизом. Для неї шлях один – у вогнище, або ж на смітник. Але не поспішаймо з висновками. «Чи можна реаніміювати цей продукт?» - цікавиться журналіст, абсолютно без надії на ствердну відповідь. «Спробуємо», - тим не менш загадково посміхається досвідчений працівник лабораторії. Для цього він завбачливо зодягає на руки довгі гумові рукавиці, наливає до миски ядучої білизни, що використовувалася раніше під час прання одягу, і починає «купати» в ній курячу тушку. Дивина, тільки слизу від такої процедури на м’ясі дійсно не залишилося а ні сліду.

Але і це ще не все. Щоб закінчити процес «оживлення», працівник лабораторії в іншій мисці робить розчин марганцівки і саме там закінчує розпочатий процес. Ви скажете, що не існує живильної води? Вона зустрічається лише у казці? Поглянули б ви на нашу курячу тушку. Прекрасний свіжий і, головне, їстівний вигляд. Тепер лише наклеїти нову дату розфасовки і негайно на прилавок.

Подібна процедура проводиться і з куснем практично протухлої свинини. Тільки тепер, мабуть з метою ароматизації, м’ясо купається вже у рідині з добавкою бальзаму «Gala». Ефект практично той же самий.


Експеримент з філе червоної риби проводиться все в тому ж розчині марганцівки. І знову людина, яка не бачила подібних маніпуляцій, може поставити «п’ять» балів в оцінці якості продукту.

Працівник лабораторії наводить інший метод обдурювання покупця. Тепер вже на вазі. Велике дорогостояче гроно імпортного винограду після попереднього зважування поміщається у звичайну воду. Через півгодини воно поважчало на 125 грамів. Непоганий дивіденд практично на рівному місці!

Допитливий покупець нерідко і сам знає, де нас можуть ошукати. Приміром, великі креветки з Охотського моря повністю вкриті льодовим панциром. Їх перед реалізацією напевне обливають водою і заморожують. Отак платимо не за смачний морський продукт, а частково за звичайну воду.


Замаринований шашлик у пластмасових відерцях також слід вибирати обережно. Наші супермаркети для цього можуть використати прострочене м’ясо. Різні пахучі спеції, цибуля скриють такий дефект. Подібне стосується і розфасованого філе оселедця. Просолена риба залежалася у відрах. Ось для неї і находять нову форму продажу.

Колись думав, що найбільш безпечним продуктом відносно якості може служити риба. Вона росте, нагулює вагу на вільних морських просторах. Але довгий час доставки того ж оселедця з Норвезького моря, чи риби хек, минтаю, заморозка і розморозка, може мінімізувати ці переваги. Крім того, сьогодні новітні технології дозволяють вирощувати цінні породи риби в спеціальних клітках з використанням комбікормів і різних добавок. Вони неабияк стимулюють ріст, але не якість майбутнього продукту.

Ось ще один характерний телевізійний сюжет. Домогосподарка купила на базарі свіже якісне м’ясо. Наробила з нього фаршу, додала необхідних домашніх спецій і виготовила пельмені. Їх було запропоновано покупцям для визначення якості разом з продукцією відомих виробників. І що ви думаєте, такі домашні пельмені просто нікому не сподобалися. В них не виявилося ароматизаторів, підсилювача смаку та різних добавок. В інших же було все, крім самого м’яса.

Давайте ще згадаємо сосиски, у яких виявлено аж 9 (!) процентів м’яса. Тут є чому радіти. Бо в інших сортах цього продукту вміст був значно меншим – лише п’ять, три проценти. Що ж ми насправді їмо?

Надавати перевагу тому чи іншому виду продукту харчування кожна людина вправі сама. Звичайно, тут не останню роль відіграє і вміст гаманця. Але про використання саме здорової і головне якісної їжі треба думати постійно. Адже це дійсно наше здоров’я.

Микола ТКАЧУК, відповідальний редактор,

член НСЖУ

14 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі