• Olena Reynat

4. КОЛИ РАК НА ГОРІ СВИСНЕ?

Походження цього потішного фразеологізму зобов’язане відомому факту, що раки не мають ні звички, ні можливості, а ні найменшого бажання підніматися на гори і свистіти там. Приказка застосовується у випадках, коли всім абсолютно очевидно: подія не може відбутися швидко або вона взагалі ніколи не може статися. Навіть теоретично.

А ми ж маємо намір поговорити про розширення асортименту корисних рибних страв, збільшення вживання морепродуктів нашими сільськими жителями.


Спробуємо розібратися. На Солонянщині існує дуже багато великих і маленьких ставків. Практично всі вони знаходяться в оренді на різний термін. Водоймища зариблені, інакше для чого їх й тримати. Якщо береги густо порослі очеретами, тут добре почувається товстолобик, білий амур. Та й коропу, сазану непогано. А невибагливий карась житиме, розпліднюватиметься і в болоті. Вільно почувається у воді щука, окунь.

Чи бачимо ми цю рибу в продажу? Дуже рідко. На солонянський базар інколи приїздить із дніпровим уловом Василь з Військового. Ото й усе.

Згадаємо і наших раків-свистунів. То вже справжній делікатес. Так вважають в усьому світі. Ніжне м’ясо складається із білків, які дуже добре засвоюються організмом. Здавна раків вживали для підтримання життєвої енергії і відновлення імунітету після хвороби.

В дитячі роки з хлопцями часто ловили клишоногих на греблі при в’їзді у Новопокровку. Вона з обох боків була зміцнена камінням – прекрасне місце для розмноження цих істот. Мішками, безумовно, не тягали, але бувало, що й по пів відра приносили додому.